Микола Рябчук прочитав лекцію про посткомуністичні трансформації

За традицією, щорічну конференцію студентів, аспірантів і молодих вчених «Соціологія та сучасні соціальні трансформації» факультету соціології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, відкриває публічна лекція авторитетного науковця. Цьогоріч, 12 листопада, восьму таку конференцію в актовій залі Інституту післядипломної освіти Київського університету, відкривала лекція ««Залежність від шляху» та посткомуністичні трансформації в Україні» - одного з найбільш впливових публічних інтелектуалів сучасної України, журналіста, політичного оглядача та соціального науковця Микола Рябчука.

М. Рябчук зупинився на поясненні посткомуністичних трансформацій в українському суспільстві в контексті історичного досвіду Східної Європи, послуговуючись концепцією «залежності від шляху» (“path dependency”), що пояснює формування обмеженого «коридору можливостей» для соціальних змін, інституційним спадком попередніх історичних періодів.

Спираючись на дослідження Роберта Патнема та Кійта Дардена, М. Рябчук наголошував, що пробуксовування реформ в Україні обумовлене «декоративним» характером владних інститутів, більшість із яких лишилася в спадок від радянської доби. Тоді єдиним реальним владним інститутом була партія («КПРС»), а решта – представницькі органи влади та органи місцевого самоврядування, виконували суто декоративну роль. Зі зникненням КПРС із політичної системи, зник єдиний центр прийняття рішень і лишилися інститути без управлінських, а лише з викановськими традиціями. Це обумовило хронічні конфлікти за перерозподіл владних повноважень між різними гілками влади, а також центральною й регіональною владами, що сколихують Україну вже майже чверть століття.

Тим не менше, на переконання лектора, події Євромайдану засвідчили потенціал громадянських мереж до генерування соціального капіталу, який, в рамках вказаної концепції, є запорукою не лише політичної стабільності, але й чинником консолідації демократичного правління.

Після лекції відбулося жваве обговорення висловлених тверджень. Зокрема, диспутанти торкнулися критики обраної концепції, вказуючи, що дослідження на перетині соціології та історії, що з’явилися в останні роки, емпірично доводять, що великі обсяги соціального капіталу, котрі утворюються за рахунок громадянської мобілізації, далеко не завжди працюють на демократію та плюралізм. Лектор погодився, що змістовне наповнення інституційних практик залежить від культурного, ціннісного контексту соціальних процесів, а саме по собі зростання обсягів соціального капіталу не призводить «автоматично» до консолідованої демократії. Тому, на думку М. Рябчука, не демократія сама по собі, але її ліберальна версія, яка здатна виступити альтернативою авторитарним режимам, що прикриваються народною підтримкою («канібальська демократія»). Важливою є не лише принцип влади більшості, але й повага до базових, невід’ємних прав людини, що є основою ліберального світогляду.